Житомирська область
Охорона здоров'я
Райдержадміністрація
Загальні відомості
про Черняхівський район
Погода
Черняхівське територіальне медичне об'єднання
Лікар - це і професія, і спосіб життя!
В один із березневих днів 2006 року я, цікавлячись історією Черняхівщини, зайшов у місцевий краєзнавчий музей. На стенді, присвяченому Великій Вітчизняній війні, звернув увагу на фото вже немолодого інтелігентного чоловіка з великим чолом, стиснутими губами та відкритими добрими очима. Співробітниця музею повідомила, що на фото - лікар Петро Каленикович Щербина. Ось так я вперше почув про цю людину. Виникло природне бажання більше дізнатися про свого колегу. На жаль, у той час Петра Калениковича вже не було серед нас...
Працівники Черняхівської районної лікарні пам'ятають П.К.Щербину лише з найкращого боку: як прекрасну людину, учасника війни, висококваліфікованого спеціаліста. Завідуючий районною поліклінікою Ю.В.Гнот згадує: "У приміщенні старої поліклініки мій кабінет знаходився поряд з ЛОР-кабінетом. Щоденно біля нього було багато людей. В той час ГІ.К.Щербина був єдиним у районі ЛОРом. Він вів найбільший амбулаторний прийом: щоденно до 60 хворих - як дорослих, так і дітей з ЛОР-патологією. Пацієнти були не лише з
Черняхівського району, а й із сусідніх:
Володарсько-Волинського, Радомишльського. Лікар нікому не відмовляв у допомозі. Двічі на тиждень оперував у поліклініці, раз на тиждень -
в стаціонарі, в ЛОР-відділенні лікарні. Надзвичайно переживав за кожного хворого, а особливо
- прооперованого. Я не можу пригадати жодного летального випадку чи випадку ускладнення у хворих, яких оперував Петро Каленикович. Він любив свою професію і дуже відповідально до неї ставився".
Пізніше, під час своєї зустрічі з дружиною лікаря Антоніною Миколаївною, дізнався, що Петро Каленикович був дуже гарним, турботливим чоловіком і люблячим батьком для доньки та сина.
П.К.Щербина народився 25 червня 1923 року в с.Сушки (нині - Новина) Коростенського району Житомирської області у багатодітній селянській родині, де виховувалося 10 дітей. Сім'я була дружньою: старші діти піклувалися про молодших, допомагали по господарству. Щоб вижити, працювати доводилося усім із раннього віку. Тому малий Петро ріс працьовитим та дисциплінованим хлопцем, гарно вчився у школі.
Йому мало виповнитися 18 років, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка змінила всю долю. Німці окупували рідне село, на території всієї України встановився фашистський режим, У червні 1942 року фашисти насильно зібрали всіх молодих хлопців та дівчат для відправки на роботу в Німеччину. До їх числа потрапив і Петро Щербина, Згодом він опинився в Майданеку - концентраційному таборі. "Життя" там було не що інше, як жалібне існування людей на грані життя і смерті. Смерті від холоду, голоду, хвороб і тяжкої фізичної праці. Вижити в таких умовах могли лише фізично витривалі люди, здорові і сильні: тілом та духом. А всіх слабких та хворих німецькі фашисти спалювали в печах крематорію.
Петро Каленикович не особливо любив згадувати про страшні роки, проведені за колючим дротом концтабору, та про один епізод він розповів дружині. Взимку 1944 року від недоїдання, переохолодження та тяжкої фізичної праці він захворів, У нього піднялася висока температура, з'явився озноб, запаморочення, біль та слабкість у всьому тілі, Вранці не зміг піднятися на роботу, Таких хворих, звичайно, німці відразу відправляли на страту. Товариші по бараку підняли Петра, поставили його в колону і притримуючи з усіх боків, довели до каменоломні, де вони працювали. Там йому дали лопату і поставили за своїми спинами. Так, підпираючись лопатою, він простояв увесь робочий день. Боявся лише, щоб не впасти на землю - то було рівноцінно смерті. Це продовжувалося декілька днів, поки молодий організм переборював хворобу. Так табірна дружба і самопожертва товаришів врятували Петрові Щербині життя. У квітні 1945 року радянські війська визволили полонених концтаборів.
3 1945 по 1947 рік Петрові Калениковичу довелося служити в лавах Радянської Армії. Демобілізувавшись у 1947 році, Петро повернувся додому і вступив у Житомирську фельдшерсько-акушерську школу.
По її закінченні у 1949 році ще на роботу у Барашівський район, де працює фельдшером. Та увесь час не полишала мрія бути лікарем, яка здійснилася у 1951 році - Петро став студентом 1 курсу лікувального факультету Вінницького державного медичного інституту. По його закінченні у 1959 році він отримує диплом. Молодого спеціаліста направляють на роботу лікарем-інфекціоністом у Потіївську районну лікарню.
У 1959 році головний лікар Черняхівської районної лікарні І.Л.Добровольський, який навчався разом із Петром Щербиною у Вінницькому медінституті, запрошує його працювати до себе, в інфекційне відділення. Так почався черняхівський період роботи лікаря. У1961 році, у зв'язку із виробничою необхідністю, Петро Каленикович проходить первинну спеціалізацію з ЛОР-хвороб у Київському
інституті вдосконалення лікарів і стає оториноларингологом. В
загальному, в Черняхові П.К.Щербина пропрацював 37 років, з яких 35 - ЛОР-лікарем.
Петро Каленикович був активним донором, займався раціоналізаторською роботою, був лектором Всесоюзного товариства "Знання". Брав активну участь у громадському жилі лікарні та району. В 1978 році був удостоєний почесного звання "Отличник здравоохранения СССР". Одним словом, це людина з активною життєвою позицією, для якого лікарська спеціальність була більше, ніж професія. Це було все життя, яке він присвятив охороні здоров'я Черняхівського району з його нелегкими буднями та чудовими святами, найбільшим із яких було свято зцілення хворої людини.
На жаль, все в цьому світі має свій початок і свій кінець. Хвороба до П.К.Щербини прийшла непомітно для нього самого - для себе завжди було обмаль часу. Діагноз невмолимий: заочеревинна саркома. В травні 1996 року після складної операції в Житомирському онкодиспансері його виписали додому.
Деякий час Петро Каленикович лікувався у своїй Черняхівській районній лікарні, але хвороба прогресувала. Як лікар, він розумів, що фінал швидкий і невідворотній, тому попросився з лікарні до родини, до своєї хати, яку збудував власними руками. 28 червня 1996 року Петро Каленикович Щербина тихо відійшов у Небуття.
П.К.Щербина був першим і єдиним у районній лікарні ЛОР-лікарем, який безперервно пропрацював тут три з половиною десятиліття, Пам'ять про нього живе і буде жити й серцях не одного покоління медичних працівників та жителів Черняхівського району.
головний лікар Черняхівського ТМО
надруковано в районній газеті "Нове життя"
№29 від 28 липня 2007р.
...............................................................................................................................................
Черняхівське територіальне медичне об'єднання
Охорона здоров'я Черняхівського району: сторінками історії
Верещака М.Х. - Життя - варте пам'яті поколінь
Віннічук В.І - Золоті руки хірурга
Глушак М.Ф. - без права на забуття
Кубович О.Д. - Її покликання - медицина
Майзенберг Б.Я. - Про особливого лікаря
Палагін Є.К. - Його життєве кредо - служити людям
Чаленко В.П. - "Педіатрія - любов моя"
Щербина П.К - Лікар - це і професія, і спосіб життя!
...............................................................................................................................................
Сільськогосподарські підприємства
Сільські, селищні ради Черняхівського району